На свято Вознесіння в селі Підпечерах Тисменицького району жителі села відсвяткували дві знакові події: Владики Володимир Війтишин та Миколай Сімкайло освятили вівтар греко-католицької церкви Вознесіння Христового, яку зводили понад 20 років, та пам’ятник отцеві Андрієві Бандері та його синові Степанові Бандері. У святкових заходах взяли участь отці УГКЦ й УАПЦ, комбатанти ОУН-УПА, представники влади, духовенства та громадсько-політичних організацій району і краю.
Ми попросили прокоментувати ці події отця Петра Скрипника, пароха Підпечер, який 16 років відправляв Службу Божу в підвальному приміщенні цієї церкви. Він вважає обидві події своєрідним свідченням непохитної віри наших краян і священної пам’яті про своїх батьків і героїв-мучеників. Отець Петро зокрема зауважив: «Я не є головний на цьому торжестві... Адже ще далекого 1938-го було закладено фундамент церкви завдяки старанням пароха Теофіла Глібовицького, який за віру і відданість Христовій Церкві і за те, що не підписав перехід на московське православіє, відбув вісім років у совєтських концтаборах Караганди. До речі, наріжний камінь освятив блаженної пам’яті Кир Григорій Хомишин — ще один мученик Церкви. У 47-49 роках із 300 родин, що проживали в Підпечерах, 65 родин було депортовано за межі України, понад 100 молодих хлопців і дівчат села загинули під час визвольних змагань у лавах ОУН-УПА, а вісім дивізійників брали участь в боях під Бродами. На пам’ятнику зображено провідника ОУН, якого на боротьбу під гаслом «Бог і Україна» благословляє його батько — о. Андрій Бандера. Тобто сама ідея пам’ятника викликана безприкладним героїзмом греко-католицького священства і наших краян, які активно боролися за волю й свободу свого народу. І коли б ми забули ті терпіння, страждання і пролиту кров наших батьків, дідів і прадідів за наше майбутнє, ми залишилися б невдячними нащадками. Безумовно, це велике свято для парафіян нашого села».
А автор і виконавець проекту пам’ятника лауреат Шевченківської премії скульптор Василь Вільшук підсумував: «Герої нашого народу повинні бути увічнені... А щодо мистецьких засобів: композиції, форми, пластики пам’ятника, то видається, що це все цілком органічно вписується в архітектоніку сакрального простору: храм—могила—пам’ятник».